«Згадайте нас - бо ми колись жили; зроніть сльозу, і хай не гасне свічка»

Щороку в четверту суботу листопада ми схиляємо голови перед світлою пам`яттю мільйонів українців, які стали жертвами голодних лихоліть першої половини XX ст. 

Трьома чорними хвилями прокотившись українськими землями, голодомори на десятиліття підірвали генетичні, інтелектуальні та творчі сили нації, назавжди залишившись не загоєною раною у серці народу.

Не залишилися осторонь і жителі Снітинської сільської ради, які прийшли 24 листопада до пам`ятного знаку жертвам голодомору. На мітингу-реквієму виступила директор школи Горбик Ніна, яка розповіла,що у 1932-1933 роках Україна була перетворена на величезних розмірів концтабір, в якому відбувалося масове знищення наших співвітчизників голодом. Внаслідок страшного «політичного експерименту» країна втратила чверть свого населення.

Сільський голова Мануйленко Сергій доповнив розповідь директора школи, проте, що з кожним роком все менше залишається очевидців тієї трагедії. Тепер це вже обов’язок наступних поколінь – не дати згаснути свічці пам`яті про Голодомор, передати її новій генерації українців. І збудувати Україну – єдину, соборну, незалежну. Вшанована пам'ять жертв голодомору хвилиною мовчання. До пам’ятного знаку учні школи поклали квіти.